Польська мова мені знайома

Pani  Jesień pstrokata Nosi koronki z babiego lata. Wywabia plamy z zieleni, W sadach jabluszka rumieni. Осінь у вересні налякала нас холодом. Думалось, що ми цього року будемо обділені жовтим падолистом, бо від перших приморозків дерева готові були вмить скинути літній, зелений одяг. Незвична погода навіювала смуток і розчарування. Мало того, що весна була холодною і короткою, ще й бабине літо пропало безвісти. А зараз – все на своїх місцях або ще краще. Балує нас природа і пречудовими колоритними пейзажами , і сонячними промінцями, що нишпорять в опалому листі. Відчуваємо себе наче на пероні, відряджаючи осінь у кружеві з бабиного літа в далеку подорож. Не будемо тужити за нею. Заряджаємось дивною енергією від цієї капризної панянки, що здатна проливали сльози холодними дощами, навівати сум ранніми туманами, танцювати без упину із стариганом-вітром , обдаровувати всіх  рум`яними    яблуками та поживними горішками, дарувати тепло, що нагадує літо.­­ Прощаємо її к